АСЦИТ (ascіtes; грец. askіtes — схожий на міх для рідини, набряклий; син.: черевна водянка, водянка живота) — значне накопичення вільної рідини (як правило, транссудату) у черевній порожнині. Причини А.: портальна гіпертензія різного походження з над-, внутрішньо- чи підпечінковою блокадою портального кровотоку; набряковий синдром при хронічній недостатності серця, при захворюваннях нирок, аліментарній дистрофії; порушення відтоку лімфи по грудній протоці (її поранення, стиснення); ураження очеревини пухлинним або туберкульозним процесами (так званий асцитперитоніт). У патогенезі А. ці причинні фактори нерідко комбінуються. Асцитична рідина за своїм характером буває зазвичай серозною, значно рідше — геморагічною чи хільозною. А., особливо при наявності великої кількості рідини, негативно відображається на діяльності органів кровообігу і дихання внаслідок здавлення піднятою вверх діафрагмою і плевральним випотом та виникненням в результаті цього дихальної недостатності та перевантаження правого серця.
Прогноз визначається основною хворобою; його варто вважати серйозним, якщо, незважаючи на лікування, рідина продовжує швидко накопичуватися.
Лікування. Заходи, спрямовані на лікування основного захворювання, зменшення затримки хлориду натрію (безсольова дієта, діуретики, антагоністи альдостерону); усунення порушень кровообігу (серцеві глікозиди при декомпенсації серця, вливання альбуміну при гіпопротеїнемії, киснева терапія при гіпоксії тощо); у тяжких випадках необхідне хірургічне втручання.
Профілактика А. полягає у своєчасному і правильному лікуванні захворювань, що можуть призвести до його розвитку.
БМЭ. — М., 1975. — Т. 1; Болезни сердца и сосудов / Под ред. Е.И. Чазова. — М., 1992; Западнюк В.И. Лабораторные животные. — К., 1996.